Description slide 1 Description slide 2 Description slide 3 Description slide 4

Головецький Володимир Ярославович народився 2 квітня 1966 року в с. Свершківці Заліщицького району Тернопільської області в сім'ї службовців.

З 1973 по 1951 рр. навчався в Хмелівській восьмирічній школі, закінчив Бучацьке СПТУ - 6.

У 1984 році працював у колгоспі водієм.

3 листопада 1984 року був призваний в армію. Три місяці відслужив у м. Ташкенті, а потім в Афганістані.

24 березня 1985 року при виконанні бойового завдання Володимир Ярославович Головецький загинув.

Був посмертно нагороджений орденом "Червоної зірки".

У школі створена кімната воїна-афганця Володі Головецького, де зібрано матеріали про воїнів сіл Хмелева і Свершківці, які воювали у тому далекому Афгані.

Кожного року, в лютому, воїни-побратими району приїзджають на могилу В. Головецького.





Володя був старшим від мене, але ми дружили з ним. Жили ми по сусідству. В іграх не прагнув показати, що він старший від нас, малюків. Розповідав нам багато цікавого, так як сам багато читав і знав. З ним було цікаво. Володя був чесним і сміливим, займався спортом і сам і нас залучав до занять. Він був готовий прийти на допомогу і молодшим, і старшим. Разом ми допомагали стареньким сусідкам принести води чи вколоти дров.

Мріяв Володя стати шофером, водити великовантажні машини. Майже здійснилась його мрія. Він став шофером, але так мало встиг зробити.

Read more: Спогади Дутки Дмитра Богдановича, товариша Володі

Навчаючи дітей в початкових класах, ми не думаєм, хто виросте з наших дітей, віддаючи їм свої знання і душу, бажаємо щасливої дороги в житті, добра, вирости справжньою людиною.

Володя хіба що ростом, надзвичайною сором’язливістю, акуратністю виділявся серед однокласників. В перший клас Володю привела мама. Всі три роки він сидів за першою партою в середньому ряду з Драганом Михайлом. Хлопчики дружили. Любили читати разом, ділились враженнями від прочитаного. Читати Володя навчився швидко, але писати чисто інколи просто не вистачало терпіння. Володя виконував доручення добросовісно, був уважним до товаришів, чесним, справедливим, завжди був готовий допомогти товаришеві. Допомагав він вдома і стареньким сусідам. Не любив Володя ні битися, ні грати в карти. Таким скромним, ввічливим, трудолюбивим був він і в старших класах.

Read more: Спогади Оробчук Ганни Олексіївни, першої вчительки

Важко, дуже важко говорити про рідних в минулому часі, а матері про своє дитя найважче. Горе і гордість, як злі сестри осіли в моїй душі. Кричить обпалене горем серце, його не заставиш мовчати. Приклади справжньої військової відваги засвідчують, що молодь наша прекрасна, нею можна гордитись. Наші милі, дорогі діти, навіть дорослими для нас залишаються дітьми.

Володя ріс спокійним, врівноваженим, працьовитим. У відношенні до сестер був справедливим, люблячим братом. В школі навчався добре, любив читати, займався фізкультурою, дружив з однолітками. Змалку мріяв стати шофером, як батько.

Read more: Спогади матері Головецької Зої Анатоліївни про сина.

Friday the 16th. . Powered by webtemplatesbox